Багато трапилось за рік,

багато часу вже минуло.

І рік за рік,

і вік за вік.

Минає з кожним днем наш пік.

Пік наших днів, 

ще зовсім молодих.

Зовсім ще юнацьких днів.

Минає.

 Страх пролазить в душу.

Ще ніби вчора були в пелюшках,

а вже сьогодні - ти  студент.

А рік минає не стоїть,

годинник цокає мотиви.

А ти не стій,

не гай свій час.

Живи, 

мій друже, 

ти живи !

Спогади пожирають нас зсередини,

вони,

 немов хробаки,

які помаленьку висмоктують у нас все живе.

Хробаки,

 яких неможливо легко позбутись.

Хробаки,

 з якими важко жити.

Для чого нам дано,

запам'ятовувати найкращі моменти ?

Для чого нам дано,

пам'ятати їх усе наше життя ?

Яка потреба з них ?

Вони - знищують нас.

Пригнічують.

А суть з них ?

Посміхнись та забудь про усі негаразди .

Посміхнись, 

щоб приховати біль.

Посміхнись,

 зроби для когось краще.

Посміхнись,

Ти просто посміхнись.