Занадто різні наші полюси.

Живемо в різні ми часи.

Той простір, що переповнює нас,

давно вже став зовсім черствий.

Я вірила ілюзію життя.

Вона ж не вірила зовсім в сили мої.

Не поладили з тобою ми.

Хотів ти лиш одне від мене,

Дати я тобі цього не змогла.

І враз пропала вся мара.

Така була історія життя. 

Чи прийдеш ти до мене, коли буду лежати сама?

Чи згадаєш ти про мене, коло буду зовсім одна?

Чи взагалі означаю я для тебе щось?

Чесно, ілюзія це все моя.

Бо я тобі ніколи не було кимось чи чимось значущим для тебе.

Вже в котрий раз, навіяла собі сама . . .