Я відкриваю знов старі етюди.

Я намагаюсь встати з тих колін,

а ти ламаєш щастя та назавжди,

а ти кричиш у слід мій як завжди.

Я просто хочу кинути цей світ подальше,

я втілюю в реальність ці крихкі стежки.

Я чесно, мрію зовсім не багато,

я чесно , мрії маю ще живі .

Благати й переконувати не буду я нікого.

Бо не для того створена людина,

щоб власноруч себе в багно запхати.

Я перевтілення шукаю для душі і тіла.

 Переживу я все те, що наболіло.

Не вперше ж я буду так себе ламати,

не вперше я навчусь в людині ненависть шукати.