Неможливо приховати те, 

чого не існує.

Неможливо шукати того,

 кого нема.

А що робити, 

коли ти розумієш, 

що в тебе все життя -  мара ?

Вічно переконувати себе, 

теж не варіант.

А прикидатись нормальною людиною, 

не завжди виходить . . .

Містичний світ наповнений людьми.

Великий простір з колом навпаки.

Шукаєш листя зовсім почорніле.

Яке ми завтра викинемо геть.

Не варто вірити в прекрасне.

Варто лиш забрати руки з шиї.

Так прагне це нас всіх здолати.

Невже для цього створені ми всі?

Чи має бути це сенсом життя?

Дивуюсь сонцю без тепла.

А вітер віє по очах.

І усмішка навіює печаль.

Яку ти вкрала вчора в мене.

І подих в грудях вже занадто остогид .