Набридає маски всі ці одягати.

Для того, що б на людях бути такою " багатою " ,

Набридає вічно казати , що все гаразд.

Не витримую, благаю покидати стан цей.

Я вичерпаю всі слова свої.

Я онімію, скоро назавжди. . . 

Намагалась тримати у собі емоції.

Намагалась, та не змогла.

Не можна вічно все тримати в середині.

Це набридає, чесно , сили покидають.

Пробач, тобі напевно вже давно байдуже на мене.

А я не покидаю думок все про тебе.

Я не покидаю все тих маревних надій.

Знаю, дитяча це є наївність.

Ну що поробиш, я така . . .

Важко завжди зберігати спокій,

тримати себе  в руках.

Важко вічно показувати ,

що тобі на все байдуже.

Важко, чесно більше не можу.

Важко, а я ж так мало хочу,

ЩАСТЯ.

Важко, з тобою я б почувалась в безпеці.

Важко, але такого не буде.