Закрию очі,

надіюсь в те, що не побачу знов тебе.

Надіюсь, все ж надіє не помре.

Я вірю, що забуду тебе зовсім скоро,

Я знаю, в часі забувають майже все.

Ти знаєш, марно я собі торочу,

Про те, що все минуло та мине.

Ти знаєш, не відкриють мені очі,

ті хто прагне стерти з пам'яті ТЕБЕ.

Чесно, я більш не можу,

бо тільки думаю про це.

Часу минуло вже доволі,

а все здається , що лиш вчора,

ти - посміхався, твої карі очі . . .

Досить.

Я вже не можу згадувати це.

Вся пам'ять лиш просочена тобою,

Твої марени, твої кроки, подих.

Досить.

Я вже не можу . . .

ЗГАДУВАТИ ЦЕ!