Чогось бодай мені зовсім не вистачає.

Тебе можливо, точно знаю.

Це дивний стан, конфуз серця мого.

А голова ще думає, та знає, що це ілюзія і край.

Потрібно край покласти та завершити це все.

Негайно!

Зовсім скоро, я вірю що прийде той час коли все зникне наче туман ранковий.

Засніжило все на світі.

Байдуже всім до весни.

Холодно, гуляють діти.

Мерзнуть щічки на дворі.

Все так в мить і побіліло.

Вщент неначе задубіло.

Не сприймаю я зими. 

Важко забути все в одну мить.

Все що пов'язувало нас з тобою.

Толком нічого, але слід залишився в душі моїй на довго.

Важко все стерти в пам'яті своїй.

Це так безглуздо вірити в минуле,

Надіятись бажаннями своїми - на тебе.

Віриш, я б давно  тебе забула, якби так вміла забувати все 

що було.

На жаль, не вмію.

 Мені ти вибач, що так зациклилась лише на тобі . . .