середа, 19 червня 2013 р.




Нам би відкинути образи і далі йти . . . 





Ти віриш в те , що ти говориш?

Бо чесно,  я тобі не дуже довіряю.

Навіщо ти розмову починаєш?

Для чого знов нагадуєш про себе?

Я абстрагуюсь.

Чесно, знаєш не розумію я тебе,

доцільність цих аля розмов?

Яка з них суть?

Яка мета?

Не знаю, може ти мені поясниш .

І взагалі, не розумію,

для чого було починати щось,

як що ти знаєш,

що все за графіком завершить своє " життя " .






Не обіцяй назавжди

Не обіцяй навічно

Де твоє моє завтра

У скронях вітер свище

Не обіцяй навіщо

Не обіцяй не треба

Залежить час найближчий

Та не завжди від тебе







Ага, давай продовжуй в тому ж дусі ,

і потім не кажи, що не чужі ми.

Давай, чого ж не зупиняйся,

якщо почав це все - то йди ти ... до мети.

Не варто тут серйозно обіцяти.

Не варто, чесно краще йди.

Прощатись , бачу ти не вмієш.

Ти прагнеш щось , а суть ТОГО яка?

Два тиждні - наче баламутна.

Два тиждні - вічна боротьба.

Число 17 . 18.

Пройшло це все.

Назад до вороття.