Я знов намагалась тебе наздогнати,

тебе зупити - за руки взяти.

Я знов намагалась від тебе проснутись,

ти в снах моїх, ти там вічно будеш.

Я знов намагалась про тебе забути,

тобою живу чи вже  я існую.

Я вже не можу, годі.

Я знов приховую усе у собі,

до тебе почуття я не відкрию.

Без суті, знаєш відстані у душі,

до тебе буде вічно  зупиняти.

Знаєш, я тебе  давно вже відпустила,

 Відкрила усі замкнуті двері.

Я вже змирилась з тим, що ми різні,

    я намагалась змиритися , чесно.

Розчарування не було до тебе,

були лиш втрачені надії.

Давно тебе не бачила ,

можливо стане легше.

Давно не спілкувалася,

та не забула слів,

які колись казалися тобою  у ночі.

Минуло часу вже доволі,

ти ж повернувся знов в життя моє.

Ти нагадав про себе, а для чого?

Знаєш, і знов ця біль вже більше не мине.

Рани ж загоїлись, а ти знов,

Знов, ти знов нагадуєш за все.

За ті моменти, ті події.

Для чого?

Щастя знов вже не прийде.