Прочитай ,  не будь байдужий.

Зачекай, куди спішиш?

Куди ти квапишся, мій друже?

Куди, втікаєш ти скажи?

Чи хтось на тебе там чекає?

Чи хтось навчить тебе життя?

Можливо казку прочитає,

кінець якої сам незна.

Куди ти дивишся, мій друже?

Де погляд твій, мені скажи?

Для чого очі прикриваєш?

Для чого робиш це, скажи !

Я просто хочу пережити цю зиму пошвидше.

Я просто хочу згаяти цей безглуздий час.

Цей холод пролазить в душу.

Морозить щось живе в мені.

Я забуваю все людське в собі.

Я завмираю,

 наче ніколи не жила.

А потім згадую для чого тут я.

А потім плачу,

 бо згадала суть.

Зима прийшла,

тепер навіки я,

залишусь без тепла .

Одне ліжко на двох.

Одна ковдра для них.

Ці обійми, 

наче останні у них.

Вони разом -  щасливі.

До нестями красиві.

Кохані - єдині.

Як це мило звучить.

Вечір.

Місячна зоря.

Вона сміється над землею.

А він штовхає наче страх.

Щоб не кохати її знову.

Вона німіє,

завмира.

Але для чого,

якщо знов все не буде як до того ?

Він все втрачає

і незна,

що все це марно,

та дарма.