Прощавай, давай до завтра,

а може ні, краще іди.

Іди та навіть не вертайся,

не залишай свої сліди.

Іди подальше та ніколи,

чуєш, ти вже ніколи не подавай мені надій.

А я ж забула, ти давно мовчиш.

Мовчиш - бо слів вже не хватає.

Знаю, що багато є чого сказати.

Хоча, не знаю.

Вже рік минув, а я все далі, чекаю звісточки,

чи місяців зо три.

а кажуть люди : " З часом забувають",

але ж не я.

Я далі пам'ятаю.

На вулиці ж так само як тоді - у травні,

а вітер тепло навіває, все колихає спогади мої.