Вічний камінь моєї душі, так нестримно ламає бажання,

ти все точиш мене до пітьми, я ж так щиро вірю в кохання.

Якось біль подалає цей страх, зовсім скоро почнеться все знову.

Я ж до тебе долаю свій шлях, викидаю старе до нового.

Я заплуталась, чесно, для чого?

Зовсім скоро забуду мотив, за яким покохала нового.

А тебе я вже більш не знайду, не на цьому світі й на тому.

Може знов я почую, той шум, що зробив мій світ на втому.