Відпускаю тебе,

я без сил.

Просто йди.

Все наразі занадто добре.

Гірше те, що це вже не ми

і забуті вже наші тривоги.

Ми давно вже не разом

і не окремо ми.

Знаю я, десь там є і ти,

там десь у тій безодні.

Відчуваю тебе я без слів,

просто йди - вже не буде ніколи СЬОГОДНІ...

10.31 і сьогодні.

Давно залишити хотіла,

Людей втрачають і без слів.

Комусь і зайва втрачена хвилина,

вже не поверне безліч дій

Все так банально,

шкода, що минає.

Без тебе я і без твоїх обійм,

вже і без слів, без зайвої години.

Стоп, вже не прийдеш до мене ти

чи я до тебе..навпаки?

Вже не почую я твій голос,

і усмішку твою я не забуду.

І очі твої, твої руки..

занадто ріже все в мені.

Вже вибач тут не допоможе,

за мить мистали вже чужі,

але настільки, що не дай Боже,

комусь відчути на собі.

Не віриться,

не хочу знати,

все це я бачу знов і знов.

Прощай...?

Останнє що сказати, 

І не дозустрічі,

ніяк вже ні.