Темним вітром причаїлася в душі.
Там неначе схованка її.
Кровожерно ховає погляд свій від сторонніх душ на крихті цій.
Там знаходить спокій може ще і щастя.
Там знаходить вільний подих мрій.
Але як вже жити на істерії її ?
Якщо фарби вже давно вичерпали свій ліміт?
Зовсім все безбарвне стало в світі їй.
Загалом - підходить це все їй.
Не переймаючись про сніг йде вона співає та кричить.
Люди дивляться в лице тій божевільній, бачать дивне щось
у ній.
Та ідуть - не зациклюються на ній
.
Перехожих важко зрозуміти.
Немає коментарів:
Дописати коментар