Це світло над головою осінило путь.

Так щиро, безнадійно я знайшла той шлях.

А місяць, зорі наче вже забули,

що мають завітати в гості  до нас.

Замріяна така вона стоїть при вході.

Ніжністю накрила її мама.

Приголубить дочку неня.

Та зрозуміє, що дочка закохалась.

А та неначе остовпіла, закам'яніла і мовчить.

Лиш міміка лиця її здає.

Та байдуже їй.

Закохана вона  .  .  .