Навіщо ярлики ти понавішував усюди,

і так вже до реклами звикли люди.

Твоя не визначена мрія,

Твоя реальна самодія,

всі ці не дуже вдалі дії.

Втрачаєш напросто свій час,

його і так не дуже в нас багато.

А я ведусь на всі твої " дешеві сцени",

А я чомусь і далі вірю в чудо.

Пасивною я не стаю,

як всі нормальні люди.

Так, я ненормальна, що ведусь на все це.

Твої вистави вийшли з моди,

а ти ж продовжуєш цю гру.

Один актор - один глядач,

 навіщо ця банальщина?

Навіщо стільки витраченого гриму,

якщо і так все зрозуміло . . .