Я не хочу з тобою прощатися,

я не хочу казати : " БУВАЙ ",

я так щиро хочу побачити,

лиш тебе на хвилинку,

на жаль . . .

не побачу я тебе більше.

Не почую твоїх більше слів,

не відчую твоєї ніжності,

та що так спокушала мій світ.

Знаю, мала давно вже б остинути,

мала б забути ,

та лиш виходжу я на вулицю,

в голову знов лізе цей "   крик ".

Так, я згадую ті твої жарти,

про закоханість та безліч причин,

Так, тоді ще сміялась я.

Що зі мною тепер, ти скажи ?

Я  захланно моменти ті згадую,

але для чого це все, ТИ СКАЖИ  ?

Тобі ж напевно, вже байдуже,

не до того тобі, ТИ СКАЖИ  . . .