Я шукаю твоєї прогресії,

але знов повертаюсь назад.

Ти втікаєш зірвавши за безцінь,

тебе ж  знов тягне  до благ.

Ми з тобою різні - помітила.

Ми з тобою зовсім чужі.

Я ж так прагну знайти в світі слід твій.

Я так щиро хочу весни.

А ти каплями крові малюєш привітність.

А ти все ж так чекаєш зими,

Не стійкий наш човен у морі той.

Не стійкий - зараз айсберг і вмить.

Все розіб'є , розтрощить , понівечить.

Все , те що ми берегли.

Берегли?

Та хіба ж берегли ми це ?

Ми забули, побили й лиши все.

Ми ж для себе ЦЕ берегли . . .