Ти так культурно себе поводиш,

мені аж набридло на тебе дивитись.

Ця вся не щира , кисла привітність.

Так стратегічно міняє повітря.

Зовсім не прямо по світу ти ходиш,

з тим поворотом, що до пів ночі.

А я вже не можу на тебе молитись.

Кров'ю вже плачуть мої карі очі.

Руки покусані від нестачі кисню.

Від світла темніє моя біла шкіра.

В ліжку лежу неначе в могилі,

бо перебита морально - я гину.

Ти ж так витончено біль наводиш,

що від інсульту вмираю всі  ночі.

Я задихаюсь, знати ти хочеш?!

Що ще недавно літати уміла,

я ж за для тебе зірвала ті крила.

Смертною стала, біль  відчула.

В пам'яті я всі гріхи забувала.

Та я згадала, за що я благала.

За ті гріхи, що я так страждала.

Краще б не знала,

я б далі блукала . . .

Тобою буду дорожити, напевно, що в останній раз вже.

Тобою буду я тужити, не день напевно і не два вже.

Тобою буду я горіти, напевно вже все обпекла.

Тобою буду сумувати, стогнати, плакати, вбивати.

Тобою буду я ламати, а все для тебе, можеш знати!

Тобою вже не можу жити, я вже існую, не живу!

Тобою марю вже , навколо все пов'язує з тобою.

Тобою ! Хочеш знати ? Так, тільки тобою буду я вже!

Мені так боляче повітря вдихати,

так боляче зараз мовчати

Мовчати - а навіщо казати?

Якщо це все можна приховати.

Я знаю, є можливо що тобі сказати,

Ти знаєш, точно ж знаєш, 

що лишилось щось і ще у мене.

Напевно, доконаю, але Я не скажу.

Знаю ж, що без суті все це.

Не доцільно ж  розкривати,

ті застарілі балачки.

Банально, може й так.

Та я й не сперичаюсь.

Не відрікаю . . 

A voice from inside

Oh no, no

Is telling her lies

Oh no, no

Her dreams come crashing down

Like a burning sky at night

No longer a child

You are the one

You can't deny

What you have become

It can't hurt you

But it can eat you up inside

Залишилась одна,

зачинила всі вікна,

замками двері всі закрила.

Так, все це сумно.

Все божевільно,

але хоч якось інше,

а ніж як є.

Повітря втрачаю,

руки ламаю,

ходити скоро розівчусь.

Так, я не знаю,

на що я чекаю,

Можливо на те, що тут  я "помру".

Світла не має.

Холодно, знаю,

десь за годину зустріну весну.

В темряві читаю,

за людей забуваю.

Я не встигаю,

до болю співаю.

Темпи міняю,

а для чого ???

НЕ ЗНАЮ .

Я змушена змиритись з тим, що є.

Повинна я покинути цей стан.

І ті думки про тебе відпустити.

Забути, бажано на довго.

Щоб не калічити себе.

Я знаю, з часом це пройде.

На жаль, не знаю скільки часу треба.

Чомусь мене до тебе далі тягне,

це все безглуздо - чую я позаду.

Я відпускаю.

Чесно, намагаюсь.

Зможу.

 Знаю.

Я не хочу з тобою прощатися,

я не хочу казати : " БУВАЙ ",

я так щиро хочу побачити,

лиш тебе на хвилинку,

на жаль . . .

не побачу я тебе більше.

Не почую твоїх більше слів,

не відчую твоєї ніжності,

та що так спокушала мій світ.

Знаю, мала давно вже б остинути,

мала б забути ,

та лиш виходжу я на вулицю,

в голову знов лізе цей "   крик ".

Так, я згадую ті твої жарти,

про закоханість та безліч причин,

Так, тоді ще сміялась я.

Що зі мною тепер, ти скажи ?

Я  захланно моменти ті згадую,

але для чого це все, ТИ СКАЖИ  ?

Тобі ж напевно, вже байдуже,

не до того тобі, ТИ СКАЖИ  . . .

Нам би відкинути образи і далі йти . . . 

Ти віриш в те , що ти говориш?

Бо чесно,  я тобі не дуже довіряю.

Навіщо ти розмову починаєш?

Для чого знов нагадуєш про себе?

Я абстрагуюсь.

Чесно, знаєш не розумію я тебе,

доцільність цих аля розмов?

Яка з них суть?

Яка мета?

Не знаю, може ти мені поясниш .

І взагалі, не розумію,

для чого було починати щось,

як що ти знаєш,

що все за графіком завершить своє " життя " .

Не обіцяй назавжди

Не обіцяй навічно

Де твоє моє завтра

У скронях вітер свище

Не обіцяй навіщо

Не обіцяй не треба

Залежить час найближчий

Та не завжди від тебе

Ага, давай продовжуй в тому ж дусі ,

і потім не кажи, що не чужі ми.

Давай, чого ж не зупиняйся,

якщо почав це все - то йди ти ... до мети.

Не варто тут серйозно обіцяти.

Не варто, чесно краще йди.

Прощатись , бачу ти не вмієш.

Ти прагнеш щось , а суть ТОГО яка?

Два тиждні - наче баламутна.

Два тиждні - вічна боротьба.

Число 17 . 18.

Пройшло це все.

Назад до вороття.

Сни мають бути пов’язані з реальністю, вони покликані її 

продовжувати й випереджувати. 

( с ) Сергій Жадан

І взагалі не буває так, щоб все стало, як було.

( c ) Михайло Булгаков 

Ланцюжок життя: дівчинці подобається один хлопчик, 

хлопчику подобається інша дівчинка. І так завжди.

( c ) А.Чехов

Чи подобається тобі когось втрачати?

Чи подобається тобі відучувати себе не потрібним?

Звичайно, що ні.

Але з часом ти звикаєш до такого стану.

Не помічаєш в цьому, чогось поганого.

Тому ти мовчиш, не відкриєшся.

Не вважаєш за потрібне з кимось ділитись.

Відверті розмови тебе лякають.

Легше відповісти однією фразою, ніж щось пояснити.

Ти запитаєш, для чого так робити?

А навіщо комусь пояснювати ?

Людям байдуже на тебе.

Байдуже на те, що ти відчуваєш.

Фальшивість .

Не довіра.

Самотність.

В темно-синю пору 

Шепіт, подих,

Нерозбірливі слова.

Очі - погляд вітру 

І ніжні хвилі,

Розпалені уста . . .

Навіщо ярлики ти понавішував усюди,

і так вже до реклами звикли люди.

Твоя не визначена мрія,

Твоя реальна самодія,

всі ці не дуже вдалі дії.

Втрачаєш напросто свій час,

його і так не дуже в нас багато.

А я ведусь на всі твої " дешеві сцени",

А я чомусь і далі вірю в чудо.

Пасивною я не стаю,

як всі нормальні люди.

Так, я ненормальна, що ведусь на все це.

Твої вистави вийшли з моди,

а ти ж продовжуєш цю гру.

Один актор - один глядач,

 навіщо ця банальщина?

Навіщо стільки витраченого гриму,

якщо і так все зрозуміло . . .

Хай краще буде вже такий варіант,

Хай краще безлід я дверей закрию,

щоб не допускати цих людей.

Ти мимовільно, так нехотячи,

спитаєш " як ти".

А навіщо ?

Сенс який ?

Це поміняє щось тобі?

Буденна відповідь - " нормально ".

Нормально? ? ?  Я себе питаю.

До біса це НОРМАЛЬНО!

Вже зовсім ненормально.

Обмежусь я словами.

Вже вичерпаний ліміт.

?

!

Прощавай - це напевно, що назавжди вже. . .

Самотність або робить жорстким ,

 або вчить незалежності.

( с ) Джоан Фаулз

Мені б тебе спитатися " коли "

І не почути відповідь - " не знаю ".

( с ) Наталя Мазур

You ready ?

You give me a feeling

That I've never felt before

And I deserve it,

I think I deserve it

It's becoming something

That's impossible to ignore

And I can't take it

Такі моменти бувають  у кожного .

Іноді потрібно прислухатись до себе, наодинці.

( с ) Далай Лама

Ти невідверта! Невідверта і через те нещасна!

( с ) Люко Дашвар

Навчіть хтось мене так рухати сідничками ^^

Я не скажу тобі більше - прощавай,

не загляну в твої карії очі.

Не почую твій голос в дорозі.

Я не скажу тобі більше - прощавай,

не отримую того подиху ночі.

Не відчую твоїх сильних рук.

Я не скажу тобі більше - прощавай.

Але я ж так , чесно хочу.

Хочу знати про твою присутність,

Хочу подих твій переймати.

Я не скажу тобі більше - прощавай.

Чесно, забути я хочу.

Я не скажу тобі більше - прощавай,

Я знаю, розпрощався ти уже давно.

Але чесно! 

В останній раз побачити тебе я хочу . . . 

Не можна повернутися в минуле і змінити свій старт, але 

можна стартувати зараз і змінити свій фініш.

( с ) Рой Джонс Молодший

Чекати і сподіватися -вірний спосіб раптово зійти з розуму.

(с ) М.Фрай

Я йшов на іспит, і серце моє кидалось по організму в пошуках найкоротшого шляху в п'яти.

( с )  Макс Фрай