Щиро дякую за твою привітність,

милу посмішку і тепер мою фригідність.

Холоднокровною тепер стала,

життя нарешті відшукала.

До тепер я ж навіть  не знала,

навіщо так тебе тоді  я покохала.

Я ж свій час надарма витрачала,

все ж без толку ...

Шкода, що швидше я не здогадалась.

Йшла вулицею.

Джинси порвала,

тебе ж давно в землі я закопала.

А мама  казала,

просила, благала, щоб  я на чужого не засіхала.

Якби я знала, що для мене ти тотемом станеш,

Якби я знала, що біль такий приносиш людям ти .

Якби я знала, про те тепер я знаю.

Знаєш, тепер нехай хтось інший тебе благословляє.

Нехай, тепер твої хтось рани зашиває.

Не заживає, смуток, горе , втрата.

Вже відмовляє подих тих ночей.

Я ж дочекаюсь, коли ця буря вщухне.

Я ж все завершу те, що і почала.

Сама для себе вимагала.

Обіцяла.

Тебе ж попрошу я наразі про одне,

про себе не нагадуй ти.

НЕ НАГАДУЙ, чуєш?