Я боюсь,

щоб у нас з тобою не було вже все занадто пізно.

Не були вже протерміновані слова.

Бо знаєш, як це зовсім буває не втішно,

дізнатись про те,чого вже давно нема.

Я не прошу тебе листів мені писати,

Я не прошу тебе мені зірку з неба дістати,

просто хочу, якщо маєш ти,

що сказати - то говори.

Я неправа за грубість, різкість, хамство,

за неприсутність, коли дійсно так потрібно.

Ми робим помилки, за що потім жалієм.

За біль від слів, що гірші за ножа.

Я помилялась та не зовсім розуміла,

В народі кажуть: "Ніколи є не пізно"!

Дійсно, не пізно, головне, щоб вчасно.

За момент до краху, ти розумієш втрату.

Так і сталось.

Пробач за все.

Надіюсь - зрозумієш...